https://www.facebook.com/share/19KZE3q5oK/?mibextid=WC7FNe
Сьогодні я піймала себе на важливій думці.
Після чергової шахедної ночі без сну, після вибухів і кулеметної черги, я зібрала себе до купи і поїхала в Немішаєве…, куди мене покликала чудова Maryna Klochenok і простір Громадський центр “Твоя Територія”.
Ми приїхали з моєю найлуччішою редакторкою Юлія Прядко. Прийшли такі кльові люди. Ми говорили про книжку, про життя, про щось дуже важливе, а іноді навіть сокровенне. Я дивилася на залюднену залу, на сонце, яке так красиво заходило на вікном. Слухала наші голоси. І стало так щемко.
Ось ми сидимо. В громаді, яка була в окупації. І я навіть не уявляю, що пережив кожен з цих прекрасних людей. Скільки вони втратили. Що їм досі болить. Але ми тут. Ми всі прокинулися після шахедної ночі. Сидимо й говоримо про книжку. Сміємося з жартів моєї бабусі, будуємо плани.
Життя тут. І щось трошки більше❤️🩹
Сьогодні я піймала себе на важливій думці.
Після чергової шахедної ночі без сну, після вибухів і кулеметної черги, я зібрала себе до купи і поїхала в Немішаєве…, куди мене покликала чудова Maryna Klochenok і простір Громадський центр “Твоя Територія”.
Ми приїхали з моєю найлуччішою редакторкою Юлія Прядко. Прийшли такі кльові люди. Ми говорили про книжку, про життя, про щось дуже важливе, а іноді навіть сокровенне. Я дивилася на залюднену залу, на сонце, яке так красиво заходило на вікном. Слухала наші голоси. І стало так щемко.
Ось ми сидимо. В громаді, яка була в окупації. І я навіть не уявляю, що пережив кожен з цих прекрасних людей. Скільки вони втратили. Що їм досі болить. Але ми тут. Ми всі прокинулися після шахедної ночі. Сидимо й говоримо про книжку. Сміємося з жартів моєї бабусі, будуємо плани.
Життя тут. І щось трошки більше❤️🩹